Кабмін Тайваню запропонує підвищити оборонні витрати на 16%

Кабінет Тайваню готує бюджетне рішення, яке закріпить оборону серед головних державних пріоритетів на кілька років уперед. Reuters повідомив, що в проєкті на 2027 рік сукупні оборонні видатки планують збільшити приблизно на 16%, і вперше вони мають перевищити NT$1,1 трлн. Оприлюднення урядової пропозиції очікується 20 серпня, після чого почнеться її політичне проходження.

Це важливий нюанс: зараз ідеться саме про урядову пропозицію, а не про вже затверджений парламентом бюджет. Тайванська система передбачає подальший розгляд законодавцями, а попередні оборонні пакети вже показали, що парламент може суттєво змінювати обсяг і склад запланованих витрат. Тому рекордна цифра задає політичний орієнтир, але не гарантує, що всі її елементи пройдуть без коригувань.

За чинним офіційним підходом Тайвань рахує ширший показник за стандартами НАТО. У 2026 році він дорівнює NT$949,5 млрд, або 3,32% ВВП, і включає не лише бюджет Міністерства національної оборони, а й пенсійні виплати ветеранам та витрати берегової охорони. Саме з таким базисом коректно співвідносити очікувані 16% зростання на 2027 рік. Міністерський кошторис у 2026 році становить NT$806 млрд і є лише частиною ширшого оборонного агрегату.

Політична логіка уряду полягає у тому, щоб перетворити підвищені військові витрати на стійку норму. Міноборони офіційно заявляє, що прагне утримувати фінансування щонайменше на рівні 3% ВВП і забезпечувати його послідовне зростання. Обґрунтуванням є військовий тиск з боку КНР, скорочення часу попередження про можливі дії та необхідність підтримувати сили у високій готовності.

Пекін має принципово іншу політичну рамку. Китайська влада називає Тайвань частиною Китаю і заперечує проти будь-яких кроків, які вважає сепаратистськими. Тайбей натомість будує оборонну політику виходячи з потреби самозахисту. Саме ця несумісність політичних позицій робить бюджет не просто фінансовим документом, а частиною стратегії стримування у Тайванській протоці.

Найбільш показовою є суперечка навколо спеціального оборонного пакета. Наприкінці 2025 року Міноборони пропонувало програму на 2026–2033 роки з орієнтовною стелею NT$1,25 трлн. Вона мала охопити високоточну артилерію, далекобійні ракети, багаторівневу ППО і ПРО, безпілотники, системи протидії дронам, стійкість постачання, AI та C5ISR, а також спільні зі США проєкти.

У травні 2026 року парламент ухвалив окремий законодавчий механізм для американських озброєнь, але встановив стелю NT$780 млрд. У Міноборони після цього заявили, що частина прямих комерційних закупівель і замовлень місцевій промисловості залишилася за межами схваленого формату. Цей епізод показує ключову лінію внутрішньої дискусії: не лише скільки витрачати, а й чи повинні ресурси йти на імпорт, внутрішнє виробництво, дорогі платформи або масові асиметричні системи.

Одним із найдорожчих довгострокових національних проєктів є підводний флот. Офіційні матеріали передбачають сім наступних підводних човнів після першого прототипу, із загальним проєктним бюджетом NT$284,0808 млрд до 2038 року. Для уряду це одночасно військова спроможність і інструмент розвитку власної промислової бази, що має зменшувати залежність від зовнішніх постачальників.

Тому бюджет 2027 року стане тестом одразу для кількох інституцій. Кабінет має пояснити структуру рекордного збільшення, парламент — визначити межі й пріоритети фінансування, а Міноборони — показати, як додаткові гроші перетворяться на реальну бойову готовність. Після 20 серпня головним політичним питанням буде вже не сам рекорд, а те, які програми отримають гроші першими і чи збережеться широка підтримка довгострокової модернізації.

Особливо показовим буде співвідношення між щорічним бюджетом і спеціальними програмами. Чим більше фінансування виноситься у довгі окремі пакети, тим сильніше парламентські рішення сьогодні визначають свободу дій майбутніх кабінетів. Водночас багаторічні контракти потрібні військовим для складних систем, які не можна замовити, виготовити й освоїти протягом одного року. Політична дискусія тому неминуче стосуватиметься балансу між гнучкістю та передбачуваністю.

Урядові також доведеться показати, як він вимірює результат. Для оборони недостатньо просто освоїти більшу суму: необхідно скоротити строки поставок, підготувати екіпажі та розрахунки, створити запаси і забезпечити ремонт. Якщо Кабінет зможе пов’язати кожну велику статтю з конкретною військовою проблемою, аргументація за рекордний бюджет буде сильнішою. Якщо ж структура залишиться непрозорою, саме контроль за витратами може стати головним фронтом парламентської суперечки.