Політика 4 хв читання Автор: Валентин Петренко
Москва піднімає ставки одночасно проти України і НАТО
Російські удари по Україні, попередження ЦРУ Москві, загрози Британії та страх провокацій на східному фланзі складаються в один політичний момент, хоча доказів рішення про напад на НАТО немає.
Наприкінці серпня російська війна проти України дедалі чіткіше почала перетинатися з питанням безпеки НАТО. Йдеться не про доказ підготовки великого російського вторгнення до Польщі чи Балтії. Публічних даних для такого висновку немає. Але кількість одночасних сигналів свідчить, що Москва підвищує тиск одразу на кількох напрямках.
25 серпня директор ЦРУ Джон Реткліфф без попереднього анонсу прилетів до Москви. За повідомленнями кількох американських медіа, він застеріг Росію від нападу на держави НАТО, особливо на тлі занепокоєння щодо країн Балтії. The Bizzi Route у великій аналітиці звертає увагу на важливу послідовність: цей візит радше був реакцією на вже помічений ризик ескалації, а не подією, після якої Кремль раптом змінив курс.
За день до приїзду Реткліффа Білорусь почала перевірку бойової готовності 51-ї гвардійської артилерійської бригади із залученням резервістів і відпрацюванням переходу до штатів воєнного часу. Це не доводить підготовку нападу на Польщу чи Литву. Але показує, що союзник Москви тренує мобілізаційні механізми саме в момент підвищеної напруги.
27 серпня Росія окремо пригрозила британським військовим об’єктам і техніці у зв’язку з використанням Україною британської зброї. 29 серпня прем’єр Польщі Дональд Туск заявив, що російська ескалація триває, а провокацію проти одного з членів НАТО виключати не можна.
Паралельно Москва не знижує військовий тиск на Україну. 1 вересня Київ і область пережили понад дванадцять годин атаки — шостий день поспіль важких російських повітряних ударів. Для України це головний і безпосередній фронт ескалації.
Але є й інший рівень. НАТО в липні офіційно засудило систематичну російську кіберактивність проти союзників і партнерів. Німеччина 1 вересня поклала на Росію відповідальність за спробу атаки вибуховим дроном в аеропорту Лейпциг/Галле. Москва це заперечує.
Саме тут виникає найскладніший сценарій для Заходу. Якщо Кремль захоче перевірити НАТО, йому не обов’язково починати масштабну війну. Значно вигіднішим може бути обмежений інцидент — диверсія, дрон, кібератака, удар по інфраструктурі або операція через посередників. Така дія може бути достатньо небезпечною, щоб вимагати відповіді, але достатньо неоднозначною, щоб союзники сперечалися про її характер.
Представник НАТО 30 серпня заявив, що Альянс не бачить безпосередньої загрози звичайного нападу. Це важлива межа для будь-якої аналітики: не можна видавати сценарій за рішення Кремля, якого публічно не зафіксовано.
Однак для України нинішній момент все одно має стратегічне значення. Якщо Москва одночасно посилює удари по українських містах і збільшує тиск на європейські країни через погрози та гібридні операції, вона може розраховувати на те, що страх прямого зіткнення з НАТО зменшить готовність Заходу підтримувати Київ.
Тому наступні тижні будуть важливими не лише для фронту. Вони покажуть, чи здатні західні держави відповідати на підвищення ризику без внутрішнього розколу — і чи вдасться Кремлю перетворити загрозу ширшої ескалації на політичний важіль проти України.
