Політика 4 хв читання
Польський спікер зробив Волинь політичною умовою на шляху України до ЄС
Влодзімеж Чажастий не оголосив нового правила ЄС, але його вимога важлива через право кожної держави-члена впливати на фінальне рішення про розширення.
Заява Влодзімежа Чажастого про Волинську трагедію переводить історичну суперечку між Києвом і Варшавою у площину практичної політики розширення ЄС. 10 серпня після переговорів із Русланом Стефанчуком у Щавниці маршалок Сейму сказав, що вступ України до Союзу вимагатиме переосмислення історії та готовності використовувати щодо Волині польське визначення «геноцид».
Для української політики важливо точно читати статус цієї заяви. Чажастий не представляв новий документ Європейської комісії і не оголосив про зміну Копенгагенських критеріїв. Він сформулював політичну позицію одного з найвищих посадовців Польщі. Однак у системі розширення ЄС така позиція не є символічною: фінальне членство потребує одностайної згоди держав-членів.
Саме тут історична політика отримує інституційну силу. Польща може підтримувати стратегічну мету вступу України і водночас вимагати поступок у двосторонніх питаннях на етапах, де потрібне рішення держав ЄС. Це створює для Києва складнішу переговорну модель, ніж проста формула «Польща за» або «Польща проти».
Чажастий досі послідовно заявляв, що підтримує європейське майбутнє України. У лютому він разом зі Стефанчуком підписав декларацію на підтримку українського членства. У червні говорив, що вступ України є життєвим інтересом Польщі, оскільки безпечна Україна напряму пов’язана з безпекою Польщі. Тепер до цієї лінії додалася чітка вимога щодо історичної оцінки.
Польський внутрішньополітичний фон теж змінився. 17 липня Сейм одноголосно ухвалив резолюцію про вшанування жертв злочинів українських націоналістів, використавши термін «геноцид». Окремо в парламенті був зареєстрований депутатський проєкт проти членства України в ЄС через прославлення виконавців злочинів на Волині. Цей проєкт не став позицією всього Сейму, але показав рівень політичного тиску.
Україна, зі свого боку, не заморозила роботу над історичними питаннями. Влітку на Волині тривали дослідження, пов’язані з ексгумацією та перепохованням останків у районах колишніх сіл Острівки та Воля Островецька. Після липневої резолюції Сейму українське МЗС також наголошувало на спільному вшануванні невинно вбитих українців і поляків.
Зараз переговори України з ЄС уже мають реальний зміст: відкрито два тематичні кластери з шести. Тому суперечка розгортається не навколо абстрактної перспективи, а паралельно з процесом, що вже рухається. Для Києва це означає необхідність одночасно виконувати європейські реформи і працювати з політичними запереченнями окремих столиць.
Показово, що Чажастий після жорсткої історичної тези закликав не руйнувати відносини. Він виступив за постійний канал між парламентами й відновлення довіри, а також засудив ворожість з обох сторін. Це не пом’якшує суті його вимоги, але показує її функцію: тиск у межах переговорів, а не сигнал про розрив.
Наступні місяці покажуть, чи стане формула Чажастого частиною офіційної урядової переговорної позиції Польщі. Наразі точніше говорити про впливову політичну вимогу, підкріплену широким польським консенсусом щодо термінології Волині, але не про вже ухвалену Брюсселем нову умову вступу України.
