Політика 4 хв читання Автор: Валентин Петренко
Попередження Даймона вдарило по головній валютній обіцянці Трампа
Трамп обіцяв зробити резервний статус долара сильнішим, але за його другого терміну США отримали вищі довгострокові дефіцити, тарифну перебудову торгівлі та конфлікти навколо ФРС. Даймон називає силу економіки, союзів та інституцій умовою збереження доларової переваги.
Дональд Трамп ішов на другий президентський термін із конкретною валютною обіцянкою: долар має залишитися головною резервною валютою світу. Тепер одна з найвпливовіших фігур американських фінансів фактично сформулювала критерії, за якими цю обіцянку доведеться оцінювати. Джеймі Даймон попередив, що США можуть втратити резервний статус, якщо перестануть бути найсильнішою економікою і найсильнішою військовою державою.
Даймон не сказав, що Трамп уже зруйнував доларову систему. Навпаки, нинішні резервні дані цього не показують: МВФ зафіксував частку долара у світових валютних резервах на рівні 57,13% у першому кварталі 2026 року. Але політика другого терміну Трампа вже безпосередньо впливає на кілька факторів, які сам голова JPMorgan вважає фундаментом доларової переваги.
Перший — державні фінанси. У липні 2025 року Трамп підписав свій великий податково-бюджетний закон. Бюджетне управління Конгресу тепер оцінює, що закон збільшує прогнозні дефіцити на $4,7 трлн у 2026–2035 роках, якщо врахувати вплив на економіку й додаткові відсоткові витрати. CBO прогнозує дефіцит у $1,9 трлн уже цього фінансового року та подальше зростання боргу. Для Білого дому це ціна податкових стимулів, оборонних витрат і зміни пріоритетів. Для ринку — додаткове питання про те, наскільки довго США зможуть безболісно фінансувати великі дефіцити.
Другий — торгівля. Трамп зробив тарифи символом своєї економічної політики. Після масштабної перебудови мит у 2025 році він у лютому 2026-го ввів 10-відсоткову тимчасову надбавку на широкий спектр імпорту, яка за початковим рішенням діяла 150 днів до 24 липня. CBO вважає, що вищі тарифи дають бюджетові значні доходи, але водночас гальмують економічне зростання. Даймон визнає, що тарифи можуть бути корисним інструментом переговорів і національної безпеки, однак він наполягає: кінцевою метою має бути стабільна система з союзниками, а не тривала фрагментація.
Третій — незалежність інституцій. На початку року Даймон виступив за незалежність ФРС після того, як конфлікт Трампа з центральним банком перейшов від словесної критики до спроб змінити його склад. У червні Верховний суд не дозволив президентові негайно усунути губернаторку ФРС Лізу Кук. Для звичайної внутрішньополітичної суперечки це могло б здаватися процедурною деталлю. Для глобальної резервної валюти значення ширше: Даймон багато років пов’язує попит на долар із верховенством права, надійністю американських правил і довірою інвесторів до системи.
Це створює політичний парадокс. Білий дім стверджує, що Трамп уже зміцнив доларову першість завдяки зростанню, торгівлі та розвитку доларових стейблкоїнів. І частина його політики справді відповідає рецептам Даймона: більше оборонних можливостей, менша залежність від Китаю в критичних товарах, жорсткіші вимоги до союзників і промислова база всередині США. Але інші рішення — більші дефіцити, конфлікти довкола ФРС і ризик торговельного розриву із партнерами — працюють у протилежному напрямку до критеріїв довіри й передбачуваності.
Тому слова Даймона — не вирок долару і не пряма партійна атака на Трампа. Це радше політичний рахунок, який уже можна пред’явити президентській стратегії: якщо Трамп заявляє, що його курс гарантує американську перевагу, результат має проявитися не лише у тарифних поступках або короткостроковому зростанні, а й у стабільному боргу, незалежних інституціях, сильних союзах та готовності світу далі зберігати резерви в доларах.
