Політика 5 хв читання
Роль Реткліффа: як у США зберегли розвідпідтримку ударів України по РФ
The Atlantic пов’язує продовження безоплатної розвідувальної підтримки України з директором ЦРУ Джоном Реткліффом. Частина цієї політики має публічні підтвердження, але деталі нинішніх пакетів і особисті розмови з Трампом залишаються повідомленням джерел.
Політика Сполучених Штатів щодо України за останні роки стала значно більш транзакційною, однак одна сфера підтримки, за даними The Atlantic, збереглася без прямої оплати: передача розвідувальної інформації. Видання пише, що серед неї є пакети даних для ударів по російських військових позиціях в Україні та по енергетичних об’єктах на території Росії.
Для політичного контексту тут важлива не лише сама розвідка, а й питання, хто всередині американської адміністрації відстоює такий підхід. The Atlantic називає ключовою фігурою директора ЦРУ Джона Реткліффа. Він очолює агентство з 23 січня 2025 року і є одним із посадовців, які безпосередньо працюють із президентом Дональдом Трампом у сфері національної безпеки.
За версією співрозмовників журналу, Реткліфф переконує Трампа в ефективності підтримки України за допомогою даних про російські втрати. Видання навіть описує нібито розмови на полі для гольфа. Цю деталь варто подавати саме як свідчення анонімних джерел: публічних протоколів таких розмов немає, а їхній зміст незалежно перевірити неможливо. Вона радше пояснює політичну механіку, яку бачить автор The Atlantic, ніж є самостійно доведеним фактом.
Натомість ширша політика обміну розвідданими має підтвердження за межами одного матеріалу. У жовтні 2025 року Reuters повідомив із посиланням на двох американських чиновників, що Вашингтон вирішив надавати Україні інформацію для ударів по дальніх енергетичних цілях у Росії. На той момент йшлося про інфраструктуру на кшталт нафтопереробних заводів, трубопроводів і електростанцій.
У лютому 2026 року сенатор Джеррі Моран зробив ще один крок від медіаповідомлень до публічної політичної заяви. Виступаючи в Сенаті, він сказав, що США розширили обмін розвідувальною інформацією попереднього жовтня, аби допомогти Україні визначати енергетичні цілі глибоко в Росії. Це не розкриває оперативних деталей, але підтверджує сам напрям американського рішення.
Політичне значення нової публікації полягає в тому, що вона описує цю практику як таку, що триває й зараз. Якщо повідомлення The Atlantic точне, то адміністрація Трампа одночасно може скорочувати або переводити на інші фінансові моделі частину матеріальної підтримки і зберігати високовартісну, але менш публічну розвідувальну співпрацю. Для Києва це означає доступ до американських можливостей збору та аналізу даних, які складно повністю відтворити власними ресурсами.
Окремо The Atlantic пов’язує аргументацію Реткліффа з втратами російських військ. У липні, за оцінкою Генштабу України, вони становили 42 860 осіб. Це число охоплює не лише загиблих, а також поранених, зниклих безвісти та полонених. Липень став першим місяцем 2026 року, коли українська оцінка перевищила 40 тисяч; середній місячний показник за рік був нижчим — близько 34 тисяч. Тому формула про «понад 40 тисяч на місяць» точніше описує останній місяць, а не усталену середню.
Енергетичний напрям має й власну політичну логіку. Україна дедалі частіше атакує російські НПЗ та інші об’єкти, пов’язані з паливним забезпеченням і нафтовими доходами. Associated Press цього тижня повідомляло про нові удари в Башкортостані й Ярославській області. Київ розглядає це як спосіб підвищувати ціну продовження війни для Москви.
Водночас політична підтримка ударів не скасовує міжнародно-правових обмежень. МКЧХ нагадує, що енергетичний об’єкт залишається цивільним, якщо не робить ефективного внеску у воєнні дії й не дає конкретної військової переваги у разі ураження. Економічне послаблення противника саме по собі не є достатньою підставою для атаки цивільного об’єкта. Це означає, що навіть за наявності точного американського цілевказання відповідальність за законність конкретної цілі не зникає.
Таким чином, нова історія складається з двох рівнів. Перший — уже підтверджена політика розширеного обміну розвідданими, про яку повідомляли Reuters і американський сенатор. Другий — внутрішня кухня адміністрації Трампа, де The Atlantic приписує Реткліффу особливий вплив. Саме другий рівень поки залишається джерельною реконструкцією, а не офіційно оприлюдненою версією Білого дому чи ЦРУ.
