Політика 4 хв читання Автор: Валентин Петренко
Російська вертикаль карає навіть тих, хто працював на її війну
Керівники дронових і оборонних підприємств, губернатори та чиновники опинилися під арештами й вироками. Розслідування «Пладрома» показує, що лояльність у РФ дає доступ до системи, але не гарантує безпеки.
«Пладром» зібрав серію справ проти людей, які ще недавно працювали всередині російської державної та військово-промислової машини. Для України ця картина важлива не як внутрішня антикорупційна хроніка РФ, а як пояснення того, як Москва керує власними елітами під час війни.
Один із найвиразніших прикладів — Юрій Козаренко. У січні 2025 року він як керівник компанії «Транспорт будущего» показував Володимиру Путіну виробництво безпілотників у Самарській області. У травні 2026 року вже колишнього гендиректора взяли під варту за обвинуваченням у шахрайстві в особливо великому розмірі. Детальна фабула справи публічно не розкрита, тому пов’язувати її безпосередньо з військовими поставками немає підстав.
Водночас у Бурятії арештували директора «Аэрокома» Віктора Янькова. Його справа вже прямо стосується бюджетних коштів на комплекси БПЛА для бойових завдань. На Кубані розслідування проти колишнього віцегубернатора та керівника козацьких структур вийшло на епізоди із закупівлею дронів для військових.
Тиск не обмежується виробниками БПЛА. Навесні під варту потрапили гендиректор «Красмаша» Олександр Гаврилов та заступник гендиректора «Уралвагонзавода» Дмитро Семізоров. Перший перед арештом подав документи на праймеріз «Єдиної Росії». Другого слідство звинувачує в розтраті під час виконання державного оборонного замовлення. Він провину заперечує.
Паралельно колишні керівники прикордонних із Україною регіонів отримують надзвичайно великі строки. Ексгубернатора Курської області Олексія Смирнова засудили до 14 років колонії суворого режиму, його колишнього заступника Олексія Дєдова — до 17. Колишній заступник губернатора Брянської області Олександр Петроченко отримав 10 років.
Ці справи не доводять існування одного централізованого плану «чистки». Частина підозрюваних заперечує провину, а в окремих провадженнях суд ще не виніс вироку. Проте вони показують принцип російської системи: участь у війні, робота на оборонний комплекс чи політична лояльність не створюють юридичного імунітету.
Цей самий принцип дедалі помітніший і в політиці. «Яблоко» роками залишалося легальною зареєстрованою партією, хоча частина її політиків зазнавала переслідувань. Наприкінці липня 2026 року Центральна виборча комісія зареєструвала її федеральний список. 10 серпня Верховний суд скасував цю реєстрацію за позовом «Родины».
Тут важлива не теза про те, що «Яблоко» нібито напряму керувалося Кремлем — доказів цього немає. Важливіше інше: партія існувала в дозволеному системою коридорі як легальна й обмежена опозиція. Поки цей формат вважався безпечним, організація зберігала статус. Коли антивоєнна кампанія стала політично помітнішою, під загрозою опинився вже сам доступ до федерального бюлетеня.
Для України це показує внутрішню логіку держави, яка веде війну. Російська влада одночасно мобілізує підприємства, чиновників і політичні інститути під свої завдання та тримає їх у стані залежності. Бути корисним системі означає мати ресурси сьогодні, але не отримувати гарантій на завтра.
