Політика 4 хв читання Автор: Валентин Петренко
У Вашингтоні сперечаються про ліцензію Patriot для України
Після публічної обіцянки Трампа адміністрація з'ясовує, чи можна передати Україні найчутливішу технологію PAC-3 і як не допустити її потрапляння до Росії.
Політичне рішення Дональда Трампа дозволити Україні виробляти перехоплювачі Patriot перейшло в стадію, де головне слово мають уже не президенти, а експортний контроль, оборонні компанії та чиновники, які визначають межі доступу до американських військових технологій. The Telegraph повідомляє про суперечку всередині адміністрації США: частина посадовців побоюється, що разом із ліцензією Росія отримає нові можливості полювати за секретами PAC-3.
Трамп оголосив про майбутню ліцензію 8 липня на зустрічі з Володимиром Зеленським під час саміту НАТО в Анкарі. Уже наступного дня український президент говорив, що політичну домовленість досягнуто, але дипломатам і оборонним структурам треба оформити деталі. Саме в цих деталях і з'явився ключовий конфлікт: ліцензія може означати що завгодно від фінального складання імпортованих комплектів до повного доступу до виробництва окремих вузлів.
За даними The Telegraph, найбільше занепокоєння викликає Boeing PAC-3 Ka-Band Active Radar Seeker. Ця активна головка самонаведення працює на останній ділянці польоту, виявляє ціль, супроводжує її та допомагає перехоплювачу виконати пряме зіткнення. У випадку балістичної ракети йдеться про секунди та надзвичайно високі швидкості. Тому технічна документація на seeker належить до тієї категорії даних, які Вашингтон не роздає автоматично навіть партнерам.
Газета пише, що американський процес вимагатиме визначити підприємства, працівників і субпідрядників, які матимуть доступ до технології, а також правила роботи з кресленнями і програмним забезпеченням. Це пояснює, чому публічна обіцянка президента не перетворилася за кілька тижнів на контракт. AP ще 10 липня наводила оцінку, що навіть за умови поставки готових комплектів Україні знадобиться щонайменше 18–24 місяці лише для запуску пілотної лінії.
The Telegraph також цитує анонімне джерело, яке стверджує, що зброя, передана союзниками Україні, нібито з'являлася на європейському чорному ринку. Публічних доказів саме цього твердження газета не наводить. Europol давно називає витік зброї з воєнних зон потенційним ризиком і працює з українською владою над відстеженням, але його офіційні матеріали не підтверджують конкретну історію, описану анонімним співрозмовником.
Окремий політичний вибір стосується місця виробництва. Завод в Україні давав би Києву максимальний контроль і розвивав би власну оборонну промисловість, але водночас став би очевидною ціллю для Росії. The Telegraph повідомляє, що розглядається європейський майданчик, зокрема Німеччина, і що такий підхід підтримує Elbridge Colby, нинішній заступник керівника американського оборонного відомства з політики. Для його лінії про більшу відповідальність Європи це логічна конструкція: США зберігають контроль над критичною технологією, а європейці беруть на себе частину виробничого навантаження.
Промислові можливості для масштабування з американського боку зростають. Boeing уже уклав семирічну рамкову угоду про потрійний випуск seeker, а Lockheed Martin планує підняти потужність PAC-3 MSE приблизно до 2 000 ракет на рік. Тепер адміністрації треба визначити не стільки, чи може Україна колись виробляти Patriot, скільки що саме їй дозволять виробляти, на чиїй території й під яким режимом доступу до секретів.
