Політика 4 хв читання
Україна укріплює Чорнобильський напрямок без ознак нового наступу
Держава системно перебудовує північний кордон після 2022 року: землі зони відчуження відведені під фортифікації, небезпечні напрямки посилюються мінними загородженнями, а кордон контролюють дрони й патрулі.
Посилення оборони Чорнобильського напрямку перетворилося з тимчасової реакції на вторгнення 2022 року на довгострокову державну політику. Це видно не лише з повідомлень військових, а й із рішень, які змінюють правовий режим частини зони відчуження заради облаштування державного кордону.
Ключовим документом став указ президента від 5 грудня 2024 року. Ним 695,2 гектара земель Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника вздовж кордону вилучили з території заповідника та передали військовим частинам Державної прикордонної служби. У документі прямо перелічено призначення цих земель: фортифікаційні та інженерно-технічні споруди, огорожі, прикордонні просіки, знаки й комунікації.
Політичний сенс такого рішення зрозумілий із досвіду 2022 року. Росія використала територію Білорусі як плацдарм для наступу на Київ, а Чорнобильська зона стала одним із маршрутів просування. Українська держава після цього не може будувати планування північного кордону на припущенні, що географічна складність або міжнародний статус небезпечних об'єктів самі по собі стримають агресора.
У 2026 році ДПСУ продовжувала повідомляти про нарощування оборонних рубежів уздовж білоруського кордону. Прикордонники говорили про фортифікації та мінно-вибухові загородження на найбільш небезпечних напрямках. Associated Press у липні описало кордон як сильно укріплений простір із протитанковими перешкодами, колючим дротом, мінами та антидроновими засобами. Патрулювання ведеться цілодобово, зокрема за допомогою дронів та інших систем спостереження.
Ці факти дозволяють говорити про ешелонований підхід до оборони, але не дають підстав переносити в публічний матеріал непідтверджені або надто конкретні твердження. Зокрема, відкриті джерела не підтверджують формулу, що «всі дороги й ліси» Чорнобильської зони щільно заміновані. Вони підтверджують мінні загородження й нарощування мінування на визначених небезпечних напрямках. Так само підтверджено цілодобове патрулювання кордону, але не оприлюднено детальної схеми окремої мережі спостережних пунктів у зоні.
Для політичної оцінки не менш важливо інше: оборонні роботи не є доказом того, що новий наступ уже почав формуватися. У червні 2026 року речник ДПСУ Андрій Демченко заявляв, що біля кордону не фіксують угруповання, здатного здійснити вторгнення. У липні AP також повідомляло, що українські посадовці не бачать ознак російського накопичення військ у Білорусі. Отже, Київ одночасно тримає дві позиції: безпосередньої ударної групи не видно, але стратегічний ризик зберігається.
Сам Чорнобиль додає до військового рішення окреме питання державної відповідальності. Територія має спеціальний природоохоронний і радіаційний режим, а промисловий майданчик ЧАЕС залишається об'єктом підвищеної небезпеки. Після удару безпілотника 14 лютого 2025 року Новий безпечний конфайнмент втратив здатність повністю забезпечувати герметичність. Станом на квітень 2026 року станція повідомляла про контрольований стан і відсутність перевищення встановлених рівнів радіації, однак ремонт триває.
Тому політика щодо Чорнобильського напрямку — це не просто спорудження чергових окопів. Це спроба одночасно закрити військовий урок 2022 року, забезпечити режим державного кордону і не створити нових ризиків для території, де будь-яке пошкодження інфраструктури або масштабна пожежа має ширший екологічний сенс. Саме довгостроковість цих рішень показує: Україна готується не до одного конкретного сценарію, а до того, щоб північний кордон більше не був відкритою оперативною можливістю для Росії.
