Світ 4 хв читання Автор: Єва Семенюк
Страйк китайських робітників оголив проблеми мегапроєкту Росії та Китаю
На Балтійському хімічному комплексі працівники CC7 вимагають зарплату, яку, за їхніми словами, затримують місяцями. Конфлікт став політично чутливим для великого російсько-китайського промислового проєкту.
Багатомісячні борги із зарплати на будівництві Балтійського хімічного комплексу в Усть-Лузі перетворили трудовий конфлікт на незручний епізод для одного з найбільших промислових проєктів, що пов’язує російський енергетичний сектор із китайським державним підрядником. Сотні китайських робітників виходили на страйк, вимагаючи виплат, а в соцмережах протест уже обріс повідомленнями про зіткнення з поліцією.
За даними China Labor Watch, страйк почався 26 червня 2026 року. Через чотири дні сотні працівників рушили до офісів China National Chemical Engineering & Construction Corporation Seven, відомої як CC7. Вони заявляли, що не отримували зарплату до п’яти місяців. Учасники протесту робили плакати з простирадл із гуртожитку — деталь, яка швидко стала символом їхнього становища далеко від дому.
CC7 на цьому майданчику має не другорядну роль. Офіційний сайт Балтійського хімічного комплексу прямо називає китайську компанію EPC-підрядником. Комплекс будується в Кінгісеппському районі Ленінградської області та має виробляти до 3 млн тонн поліетилену на рік. Китайська державна SASAC раніше представляла контракт як один із найбільших закордонних підрядних проєктів китайського бізнесу.
Саме тому питання зарплати тут виходить за межі звичайної суперечки між працівником і безпосереднім начальником. Великий міжнародний контракт передбачає довгий ланцюг замовників, генерального підрядника й субпідрядників. China Labor Watch пише, що така структура ускладнює визначення відповідальності, коли виникають борги перед робітниками.
Організація також повідомляла про ширший набір скарг китайських працівників на російських проєктах у 2025–2026 роках. Серед них — затримки зарплати на три-вісім місяців, вилучення паспортів і обмеження можливості залишити робочий майданчик. У випадку BCC частина страйкарів, за цими матеріалами, говорила, що не отримала на руки власні примірники трудових договорів.
У липні китайськомовний ресурс «海外家园» повідомляв, що працівники з купленими квитками додому все ще домагалися грошей і повернення паспортів. Інший допис цього ресурсу стверджував, що на один із протестів приїжджала поліція. Пізніше в англомовному Reddit з’явилася ще жорсткіша версія: нібито тисячі людей оточили поліцейські автомобілі, звільнили колегу й змусили правоохоронців поїхати. Доступні матеріали про страйк підтверджують сотні учасників 30 червня, але не підтверджують ці деталі як встановлений факт.
Для російської сторони конфлікт неприємний ще й тому, що Усть-Луга є стратегічним промисловим вузлом. Для китайської — тому, що історія стосується державного підрядника, який мав демонструвати здатність реалізовувати великі закордонні контракти. Коли працівники такого проєкту місяцями не можуть отримати зароблене, питання переходить із площини кадрового менеджменту в площину репутації державних корпорацій і якості контролю за міжнародними підрядами.
Подальший розвиток залежить від того, чи буде погашена заборгованість і чи повернуть працівникам документи, про які вони говорять. Якщо цього не станеться, нові протести можуть стати для Москви й Пекіна значно більш помітним символом проблем усередині спільного промислового будівництва, ніж будь-які офіційні заяви про масштаб контракту.
