Російсько-українська війна кардинально змінила ставлення держави до морської галузі та змусила переосмислити роль Військово-Морських Сил. На основі бойового досвіду Україна формує стратегічне бачення майбутнього флоту, орієнтуючись на провідний світовий стандарт — концепцію розподілених морських операцій (Distributed Maritime Operations, DMO).
Суть цієї концепції полягає в принципі «розсіяти сили в просторі, але об'єднати їх ударом». Замість вразливого скупчення великих кораблів флот переходить до дій розосереджених автономних підрозділів і безпілотних систем. Завдяки сучасним технологіям та мережецентричним системам C4ISR, українські сили, фізично розділені на сотні кілометрів, зможуть залишатися невловимими для ворога, але миттєво координувати маневри й фокусувати вогневий потенціал в одній точці.
Визначальним чинником став досвід війни, де значну роль відіграли роботизовані системи — повітряні, наземні та морські. Застосування морських безекіпажних комплексів спільно з БпЛА дозволило змінити оперативну обстановку, звести нанівець перевагу Росії, розблокувати судноплавство в північно-західній частині Чорного моря та змусити противника сховати кораблі в Новоросійську та портах Кавказу.
Попри успіхи безпілотників, експерти застерігають від надмірного захоплення лише цим типом озброєнь. Історія знає приклади, коли військово-політичне керівництво, захоплюючись новими видами зброї, відмовлялося від перевірених, що згодом вимагало наздоганяти розвиток. Зокрема, у другій половині ХХ століття «ідеальну» зброю бачили спочатку в ядерній бомбі, а згодом — у керованих ракетах, але час показав, що вони не здатні повністю замінити піхоту чи ствольну артилерію.
Сьогодні «ідеальну» зброю вбачають у дронах, які стали ефективною асиметричною відповіддю на чисельну та якісну перевагу російських військ. Однак ВМС України мають виконувати широке коло завдань, які не можуть бути покладені виключно на роботизовані системи. Це забезпечення безпеки морських перевезень, протидія піратству, участь у міжнародних миротворчих місіях, боротьба з мінною небезпекою та евакуація громадян із зон конфліктів.
До 2014 року українські ВМС брали участь у Чорноморській оперативній групі BLACKSEAFOR, операціях НАТО «Активні зусилля» та «Океанський щит», а також в евакуації українців з охопленою війною Лівії. Україна прагне стати членом НАТО, що вимагатиме оперативної взаємосумісності та участі у спільних операціях Альянсу, які потребують застосування різних типів кораблів і суден.
Військова активність України вже вийшла за межі Східної Європи та Чорноморського регіону. Спираючись на свій досвід, країна має шанс стати експортером безпеки в інші регіони, і Військово-Морські Сили можуть стати важливою складовою цього експорту.
Існує й технічний аспект: вся історія війн — це змагання наступальних та оборонних озброєнь. Українські морські дрони стали неприємним сюрпризом для російських військ, але противник уже почав застосовувати нові засоби боротьби з ними. Тому розвиток ВМС має бути збалансованим, поєднуючи інноваційні безпілотні системи з традиційними кораблями, здатними виконувати весь спектр завдань.
