Технології 5 хв читання Автор: Єва Семенюк
В Україні створюють власні супутникові мережі як альтернативу Starlink
Українська компанія Stetman планує запустити власне низькоорбітальне угруповання UASAT LEO, але його логістика поки залежить від ракет SpaceX.
Українська компанія Stetman розробляє власний проєкт низькоорбітального супутникового угруповання UASAT LEO, спеціалізованої захищеної мережі на 5G-архітектурі для військових, уряду та спецслужб. Мета проєкту — дати Україні власний канал зв’язку, який не залежатиме від одного іноземного сервісу, як це є зі Starlink.
Потреба в альтернативі, за словами військових, виникла після останніх обмежень і збоїв у роботі Starlink. Військовослужбовець на умовах анонімності описує термінал Starlink як зручний у використанні: його розгортають, під’єднують дріт і подають живлення, а налаштування зрозуміле навіть без складних навичок. Водночас, на думку військових, побудова всієї системи зв’язку навколо одного сервісу несе ризики, і саме ці збої стали аргументом на користь власних рішень.
За даними Stetman, запуск першого тестового супутника UASAT-NANO заплановано на жовтень 2026 року на висоту 550 км. У 2027 році компанія планує розгорнути повноцінне сузір’я зі 120 супутників у партнерстві з данською GomSpace та SpaceX і поставити для Збройних сил України від 30 до 50 тисяч спеціалізованих терміналів. Загалом угруповання зможе забезпечувати не більше 100 тисяч терміналів. Щороку планують додавати ще по 100–105 супутників.
У 2025 році Stetman уклала угоду зі шведською компанією Requtech про виробництво супутникових інтернет-терміналів Resa, які позиціонують як альтернативу терміналам Starlink. За словами компанії, українська сторона внесе зміни в дизайн, захист та електронні компоненти, які вже використовуються в рішеннях для Starlink. Протягом пів року планують налагодити виробництво на рівні від 2 000 до 10 000 терміналів щомісяця.
Водночас у проєкту є вразливе місце. І тестовий супутник, і основне угруповання зі 120 серійних апаратів планують виводити на ракетах Falcon 9 компанії SpaceX. Це означає, що українська альтернатива, покликана зменшити залежність від Starlink, для запуску використовуватиме носії прямого конкурента, який розгортає власну мережу Starlink. Альтернативного логістичного рішення поки немає. На якій стадії перебуває проєкт, компанія не відповіла.
Експерти застерігають, що швидких результатів чекати не варто. Ігор Федірко, виконавчий директор Української ради зброярів, пояснює, що тестовий апарат сам по собі не забезпечує військо повноцінною мережею. Потрібні супутники, наземна інфраструктура, термінали, випробування і фінансування, а також рішення держави щодо своїх потреб, замовника та ресурсу для розгортання. Він зазначає, що така система буде значно дорожчою в обслуговуванні та за вартістю користування для України, але, як каже, «суверенітет не має ціни».
Fire Point також працює над супутниковою альтернативою для України та Європи, проте деталей компанія не розкриває. Фінські компанії ICEYE та Nokia днями анонсували створення системи супутникового зв’язку для України.
Знайти один пристрій, який закриває всі потреби так само ефективно, як розробка SpaceX, наразі неможливо. Керівниця БФ «Лапка Дзиґи» Ірина Жлуктенко зазначає, що повноцінної заміни Starlink, такої ж простої у використанні та швидкої в розгортанні, зокрема для роботи з дронами, наразі немає. Жодна з альтернатив поки не поєднує простоту, швидкість розгортання, вартість та універсальність.
Оскільки Україна не має власного космічного угруповання, створити масовий супутниковий аналог у найближчій перспективі неможливо. Тому, за словами Жлуктенко та військових, на практиці використовують багатошарову систему зв’язку, де кожен рівень виконує своє завдання. Для зв’язку між підрозділами й командними пунктами застосовують радіостанції, а на постійних пунктах дислокації — оптоволоконний інтернет від місцевих провайдерів. Також використовують спрямовані Wi-Fi антени, наприклад Ubiquiti, які дають змогу організувати бездротовий зв’язок між двома точками, зокрема між штабом і позиціями, без прокладання кабелю на всій відстані. Такий варіант вимагає прямої видимості між антенами, а дальність і стабільність зв’язку залежать від рельєфу, перешкод і умов роботи.
Для БпЛА фонд постачає оптоволоконні дрони. Вони стійкі до впливу радіоелектронної боротьби на канал керування, але мають обмеження за дальністю польоту.
5
