Бізнес 5 хв читання Автор: Єва Семенюк
Український бізнес закликає до механізмів підтримки після російських атак
Представники влади, НБУ, парламенту та бізнесу обговорили підтримку підприємств на тлі системних ударів РФ. «Метінвест» заявляє про втрату запасу міцності та просить державних механізмів відновлення.
Українські підприємці дедалі частіше наголошують, що без системної державної підтримки та допомоги міжнародних партнерів бізнес не зможе самостійно витримати наслідки російських ракетних і дронових ударів. Про це йшлося під час обговорення механізмів підтримки вітчизняних підприємств, у якому взяли участь співзасновниця «Епіцентру», очільник Мінекономіки, представники Національного банку, Верховної Ради та бізнесу.
Ключовим питанням стало те, як саме держава може допомогти компаніям, які втрачають виробничі потужності, персонал і фінансову стійкість через постійні обстріли. Учасники дискусії наголосили, що йдеться не про точкові пільги, а про створення постійних механізмів, які дозволять підприємствам відновлюватися після руйнувань і продовжувати роботу.
Найгостріше проблему окреслив операційний директор Групи «Метінвест» Олександр Мироненко. За його словами, фінансовий запас міцності, створений у довоєнні роки та який допоміг компаніям пройти перші роки війни, практично вичерпано. «У 2022-2023 роках компанія мала запас міцності, створений у довоєнні роки. Сьогодні запасу міцності вже немає. Не тільки у нас, у жодної компанії. Без державної підтримки, без допомоги іноземних партнерів ми просто не випливемо», — заявив він.
За словами Мироненка, з українських активів «Метінвесту» зараз працюють лише Центральний та Північний гірничо-збагачувальні комбінати, і ті — приблизно на 50% потужності. Південний ГЗК простоює через закриття портів, а Інгулецький ГЗК законсервовано через високу вартість електроенергії. На тлі кризи компанія змушена готувати скорочення витрат і персоналу, передусім адміністративного.
Окремо в «Метінвесті» повідомили, що «Запоріжсталь» і «Каметсталь» відновлюють після серпневих і вересневих атак. Через обстріли компанія втратила 13 людей, понад 40 були поранені. Строки повного відновлення виробництва поки невідомі.
Серед головних проблем галузі Мироненко назвав блокаду портів. Без відновлення морського експорту навіть відбудовані підприємства не зможуть працювати на повну потужність. Лише з експорту залізорудної продукції через порти випало близько 1,5 млн тонн на місяць. Крім того, після втрати власної сировинної бази компанія імпортує близько 250 тис. тонн коксівного вугілля щомісяця, а переорієнтація через Польщу та Констанцу підвищила витрати на логістику на 50-60%.
Через блокаду портів ЄС фактично залишився головним доступним зовнішнім ринком, але там діють квоти та механізм CBAM. За словами Мироненка, квоти дозволяють експортувати лише близько половини від минулорічного обсягу. При цьому всього за рік собівартість виробництва «Метінвесту» зросла приблизно на 30% — переважно через логістику та електроенергію.
Операційний директор Групи «Метінвест» вважає, що держава має створити для промисловості механізми відновлення після російських ударів, подібні до тих, що діють для інших українських галузей. «Якщо для енергетики є фонди, які передбачають певне фінансування на відновлення після ударів, то для металургів або для інших галузей таких фондів немає взагалі, і ніхто їх не обговорює», — каже він. «Подібні фонди мають бути, тому що металургія — це велика експортоорієнтована галузь, яка завжди надійно сплачувала податки», — наголосив Мироненко.
За даними компанії, за 2022-2025 роки «Метінвест» інвестував у розвиток підприємств 43,6 млрд грн та сплатив понад 82,2 млрд грн податків. Крім того, від початку війни компанія спрямувала понад 10 млрд грн на допомогу Україні та її громадянам, з яких 7,3 млрд грн — на потреби Сил оборони в межах ініціативи «Сталевий Фронт». Підприємства компанії також налагодили виробництво продукції для фронту, зокрема засобів захисту для військових і техніки.
Учасники обговорення механізмів підтримки вітчизняних підприємств наголосили, що ситуація в металургії вже вийшла за межі окремої компанії чи галузі. Без портів, доступної логістики, підтримки держави та партнерів Україна ризикує втратити значну частину виробничого потенціалу, а отже — і податкових надходжень, робочих місць та експортної виручки.
