Новини 4 хв читання Автор: Гліб Черненко
«Оса»: історія комбата бригади «Ахіллес», який не жалить, а жаліє
Підполковник Дмитро Васильченко на позивний «Оса» командує другим батальйоном 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес». Попри позивний, що обіцяє злість, побратими називають його «безбашеним у хорошому сенсі» та людиною, яка поєднує людяність із військовим менеджментом. Його бойовий шлях — від оборони Києва до битв за Бахмут, Часів Яр і Вовчанськ.
Підполковник Дмитро Васильченко на позивний «Оса» командує другим батальйоном 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес». Його бойовий шлях охоплює оборону Києва, Харківський контрнаступ, битву за Бахмут, а також бої за Часів Яр, Куп'янськ і Вовчанськ. Попри такий послужний список, сам комбат неохоче розповідає про власні бойові пригоди, а побратими описують його як «безбашеного у хорошому сенсі».
Історія позивного «Оса» сягає дитинства Дмитра. Його родич, який жив у селі, мав гострий язик і міг «ужалити» словом, за що односельці прозвали його Осою. «Оса — це той, хто жалить, той, хто злий, а я хотів жалити, хотів бути злим, тому згадав свого родича і обрав такий позивний», — усміхається комбат. Жалити ворога в нього виходить непогано: під його командуванням знищено стільки техніки та окупантів, що їх було б важко розмістити на Червоній площі.
У цивільному житті Васильченко — інженер-будівельник. За плечима — військова кафедра, тому кар'єру у війську він розпочав офіцером. Ще до повномасштабного вторгнення Росії він записався до лав новостворених Сил територіальної оборони. «Відчував, що війна насувається», — коротко пояснює Оса своє рішення. Про ранок 24 лютого 2022 року офіцер не вдається в довгі спогади, лише зазначає: «Дружина плакала. Ми розуміли, що це вже надовго».
Дмитро практично одразу став командиром взводу 4-ї роти 128-го батальйону 112-ї бригади ТрО ЗСУ. Саме з цієї роти згодом виріс один із перших безпілотних підрозділів, який з часом перетворився на 429-ту окрему бригаду безпілотних систем «Ахіллес». Сьогодні до Оси бійці просяться, до Оси переводяться, до Оси — черга. Секрет, за словами побратимів, у тому, що комбат поєднує людяність і військовий менеджмент, чого бракує багатьом командирам.
Командир інженерно-саперного взводу Даніель Шевчук на позивний Аль-Каїда, який має сумні очі Омара Шарифа та чорну бороду, миттєво реагує на питання про Осу: «Безбашений у хорошому сенсі цього слова». Він згадує спільну розвідку під Сватовим на початку 2023 року. «Зістрибнули з „маталиги“, пішли крізь зеленку. Зима, сльота, багнюка», — розповідає Аль-Каїда, дістаючи сигарети. Тоді вони вдвох пішли туди, куди, за словами сапера, ніхто не ходив.
Цікаво, що комунікаційна служба бригади намагалася записати з Осою рекрутингове відео, але мотиваційна картинка не складалася. Комбат збивався, починав спочатку та невпевнено читав підготовлену промову. Головний сержант бригади Олексій Павлійчук на позивний «Янгрр» дорікав йому: «Дмитре! Так не можна. Ти ж вдумайся: Харківський контрнаступ, Бахмут — це ж глиби! А ти говориш, як про щось другорядне». Однак Оса людей набере не за допомогою ролика, а завдяки «сарафанному радіо», яке не бреше.
На питання, за що він отримав орден Богдана Хмельницького, Оса лише всміхається: «Мабуть, за сукупність заслуг». Коли його просять згадати хоча б одну історію, він неохоче розповідає про 2022 рік, коли під час розвідки з вежі елеватора в селі, оповитому туманом, на них сунув російський танк. Розрахунок спочатку спустився, а потім вирішив знову піднятися й продовжити роботу. Той танк підбила піхота за 60–70 метрів від них. «В принципі, нічого особливого», — підсумовує комбат.
