Політика 3 хв читання
$40 трлн ще не підтверджено, але борг США зростає
Політична суперечка у Вашингтоні стосується не лише рекордної суми, а й того, як податки, видатки та рішення Конгресу змінюють боргову траєкторію.
Теза про те, що державний борг США вже «офіційно» перевищив $40 трлн, випереджає останню доступну офіційну статистику. Щоденний монітор Об’єднаного економічного комітету Конгресу фіксує на 20 липня 2026 року $39,588 трлн валового боргу. Липневий місячний огляд комітету прогнозував перетин $40 трлн приблизно у жовтні, якщо збережеться середній темп зростання попередніх трьох років.
Для американської політики це все одно символічна межа, бо вона концентрує одну з головних суперечок між Конгресом і адміністрацією: скільки держава може витрачати, скільки повинна збирати податків і якою ціною фінансувати різницю. Борг виникає не сам по собі. Коли федеральні видатки перевищують доходи, Мінфін продає казначейські папери й отримує кошти для виконання вже ухвалених бюджетних зобов’язань.
На 20 липня близько $31,818 трлн із загальної суми становив борг у руках публіки. Ще $7,771 трлн припадало на внутрішньоурядові рахунки. Для політичної дискусії особливо важлива перша частина: саме вона найбезпосередніше пов’язана з фінансовими ринками, вартістю запозичень і тим, яку частку бюджету забирають відсотки.
Бюджетне управління Конгресу у лютому прогнозувало дефіцит $1,9 трлн у 2026 фінансовому році й $3,1 трлн у 2036-му. За чинного законодавства борг у руках публіки зростатиме зі 101% ВВП у 2026 році до 120% у 2036-му. До 2056 року показник може сягнути 175% ВВП. CBO прямо пов’язує цю траєкторію з великими дефіцитами й дедалі більшими процентними витратами.
GAO формулює проблему ще жорсткіше: нинішній фіскальний шлях США є нестійким без змін політики. У 2025 фінансовому році чисті процентні витрати вже перевищили федеральні видатки на оборону. Тобто борг поступово стає не лише абстрактною цифрою в трильйонах, а конкурентом іншим пріоритетам бюджету.
Історична згадка про Ендрю Джексона тут доречна, але її легко перетворити на хибну аналогію. У 1829 році, коли Джексон вступив на посаду, борг США трохи перевищував $58 млн. Його адміністрація домоглася повного погашення в 1835 році. Мінфін називає це першим і єдиним випадком, коли країна не мала федерального державного боргу.
Сучасна федеральна фінансова система зовсім інша за економіку 1830-х. Казначейські папери стали ключовим інструментом світового фінансового ринку, а Мінфін постійно проводить аукціони й рефінансування. Тому політична мета «повністю закрити борг» не є автоматичним стандартом здорової економічної політики. Критичним є співвідношення боргу з можливостями економіки та здатність бюджету стабілізувати дефіцити.
Так само надто категоричним є твердження, що економісти нібито одностайно вважають нуль «назавжди неможливим». CBO підкреслює, що його прогноз залежить від чинних законів і може змінитися разом із політикою. Політичний вибір у Вашингтоні не скасовує арифметики, але саме він визначатиме, чи продовжить борг випереджати економіку.
