Політика 3 хв читання Автор: Валентин Петренко
Відставка Кравченка переводить конфлікт навколо ОГП у парламент
Після справи «Карфаген» генпрокурор назвав свій вихід політичним рішенням. Тепер ключовими стають дії Президента і голосування Верховної Ради.
Відставка Руслана Кравченка переводить кризу навколо Офісу Генерального прокурора з площини публічних звинувачень у формальну політичну процедуру. Увечері 7 вересня він заявив, що подав заяву про звільнення, назвав рішення політичним і попросив Президента та Верховну Раду його прийняти.
Кравченко пояснив, що не хоче, аби посаду Генерального прокурора використовували як інструмент політичного протистояння. Водночас він не відмовився від своєї попередньої позиції щодо звинувачень, які пролунали після оприлюднення матеріалів антикорупційного розслідування.
Політична вага цієї заяви посилюється тим, що вона пролунала через кілька годин після протилежної публічної позиції. Вдень генпрокурор говорив журналістам, що не бачить підстав самостійно писати заяву і не планує цього робити. Він наголошував, що не тримається за посаду і готовий до рішення Президента та парламенту. Увечері рішення стало вже його власною ініціативою.
Тлом залишається операція НАБУ і САП «Карфаген». 5 вересня антикорупційні органи заявили, що викрили злочинну організацію, яку, за їхньою версією, очолював один із керівників структурного підрозділу ОГП. Слідство стверджує, що група отримувала хабарі за невтручання в роботу шахрайських кол-центрів, а отримані кошти легалізовувала через нерухомість, цінне майно, переоформлення активів і банківські рахунки близьких осіб.
На момент повідомлення НАБУ йшлося про п'ятьох викритих учасників. Сам Кравченко заявляв, що не має процесуального статусу в цій справі. Він також категорично заперечував, що прикривав незаконні кол-центри або давав комусь вказівки сприяти їхній роботі.
Після початку скандалу Кравченко намагався відокремити персональні підозри щодо працівників від відповідальності всієї інституції. Він повідомив про відсторонення працівника, який фігурує в розслідуванні, внутрішні перевірки та можливі кадрові рішення. У прощальній заяві ця лінія залишилася: генпрокурор окремо попросив не знецінювати роботу прокурорів, які працюють у судах, із потерпілими та над документуванням російських злочинів.
Юридично заява Кравченка не завершує процес. Конституція і закон про прокуратуру передбачають, що Генерального прокурора звільняє Президент за згодою Верховної Ради. Добровільна заява створює підставу для дострокового припинення повноважень, але до остаточного рішення керівник прокуратури продовжує виконувати свої функції.
Таким чином, наступний етап уже залежить не від самого Кравченка. Президент має оформити подання, а Верховна Рада — визначитися з наданням згоди. Саме голосування покаже, чи перетвориться його політична заява на завершення каденції, що почалася лише в червні 2025 року.
