Світ 4 хв читання Автор: Дарина Марцинюк
Європа проводить військові ігри, щоб перевірити відповідь на російську агресію проти Балтії
Європейські аналітики моделюють сценарій російського нападу на Литву, де Україні відводиться роль досвідченого партнера. Гра показала, що стримування вимагає не лише зброї, а й злагодженої системи рішень.
Європейські аналітичні центри дедалі частіше проводять військові стратегічні ігри, щоб перевірити, як союзники відреагують на можливу агресію Росії проти балтійських країн. В одній із таких симуляцій, за участі представниці українських медіа, Україна мала роль партнера, чий бойовий досвід є визначальним. За словами учасників, для ефективної відповіді важлива не окрема поставка озброєння, а цілісна система, яку Європа ще не побудувала.
Сценарій гри був максимально наближений до реальності. Росія починає агресивні дії біля кордону з Литвою, а озброєні люди з білоруського боку атакують кордони Латвії. Ці умови відтворюють події вересня, коли російські війська проводили навчання біля Сувальського коридору. Європейські аналітики, враховуючи гібридний арсенал Москви і торішні дронові атаки, припускають, що Росія діятиме за схемами, які вже випробувала проти України.
Попередня симуляція Ernstfall, яку минулого року провели німецьке видання WELT і Центр варгеймінгу Університету Бундесверу в Гамбурзі, дала тривожний результат. Учасники з Німеччини та інших країн, які грали за Захід і Росію, допустили окупацію литовського міста Маріямполе з 49 тисячами мешканців. Німецька бригада НАТО залишилася в казармах, оскільки підходи до них за сценарієм були заміновані. Едвард Лукас, який аналізував гру, зазначив, що інстинкт німецьких гравців полягав у деескалації, а не в перемозі.
У тій грі США не прийшли на допомогу. Адміністрація, яка святкувала припинення вогню в Україні, погоджувалася сприяти обороні НАТО лише за умови консенсусу в Альянсі і не для прямого зіткнення з Росією. Цього виявилося недостатньо для застосування статті 5. Європейські альтернативи, зокрема стаття 42.7 Договору про ЄС і бойова група на п’ять тисяч військових, на тлі російської операції виглядали непропорційними. Наприкінці гри Польща запропонувала повітряний міст до Литви, але чи підтримали б її союзники, з’ясувати не вдалося.
Нинішню симуляцію організували Фонд Фрідріха Науманна та ізраїльський Інститут досліджень національної безпеки. У середині вересня в Тель-Авіві зібралися учасники з Німеччини, Литви, Польщі, України, Ізраїлю та США. Мета полягала в тому, щоб показати: Німеччина та Європа можуть діяти рішучіше, навіть без США. Україну запросили, зокрема, через її досвід протистояння Росії.
Умови гри передбачали, що в березні 2027 року Росія оголошує гуманітарну кризу в Калінінграді, де бракує пального, і вимагає пропустити конвой без литовського контролю. Москва висуває ультиматум і зосереджує до 10 тисяч військових у західній Білорусі. Німецький уряд приводить 45 бригаду в готовність, санкціонує передачу Україні ракет Taurus, а ЄС береться за тіньовий нафтовий флот Росії. Москва відповідає інформаційною ескалацією та провокаціями на кордоні, де відбувається перестрілка із загиблими й пораненими.
За логікою гри, НАТО активує регіональні плани оборони, але стаття 5 не застосовується. Європейські лідери підтримують Литву і просять Київ надати дрони. Учасники дійшли висновку, що проблема полягає не в постачанні дронів, а в людях, які ними керуватимуть. Тому наступним кроком стали спільні навчання України та НАТО, оскільки бойова країна не може безперешкодно передати цілу бригаду. Ціна такої стратегії в грі була високою: наступного дня Росія ракетними ударами вбила 90 людей у Києві. Компроміс наприкінці передбачав супровід конвою силами США і Туреччини з оглядом вантажу.
Результати симуляції показують, що стримування Росії залежить від швидкості та єдності рішень союзників, а не лише від обсягу поставок. Україна у цих сценаріях виступає не просто донором досвіду, а частиною системи, без якої європейська оборона залишатиметься вразливою.
7
