Технології 3 хв читання Автор: Гліб Черненко
Російський «Рассвет» ще не Starlink, але загроза вже реальна
РФ має лише десятки супутників Rassvet, однак кількасот апаратів можуть дати безперервний зв’язок над Україною. Найслабше місце російського плану — темп серійного виробництва і запусків.
Російська система Rassvet поки що не є повноцінним аналогом Starlink, але для України небезпечно недооцінювати її лише через малу нинішню кількість супутників.
Оригінальний технічний розбір Science Official показує: після двох серійних запусків і з урахуванням експериментальних апаратів у Росії може бути близько 37 супутників, пов’язаних із програмою Rassvet. Цього замало для постійного широкосмугового покриття над фронтом, але це вже не лабораторний проєкт.
Супутники працюють на низькій навколоземній орбіті. На висоті близько 800 км один апарат робить оберт навколо Землі приблизно за 101 хвилину. Він не «висить» над Донбасом чи півднем України. Зв’язок працює через постійне передавання абонента від одного супутника до іншого. Саме тому головне питання — не один сильний апарат, а кількість орбітальних площин і щільність групування.
Модель із 12 орбітальних площин і приблизно 250 супутниками вже може теоретично забезпечувати безперервну геометричну видимість над Києвом. Це не означає автоматично стабільний військовий інтернет: залишаються пропускна здатність, завадостійкість, термінали, маршрутизація та стійкість до втрат. Але фізично такий масштаб достатній, щоб створити постійний канал.
Для війни Росії не обов’язково повторювати Starlink із десятками тисяч апаратів. Навіть набагато менша мережа може бути корисною для важких БПЛА, командних машин, кораблів, штабів і резервних каналів. Путін у червні прямо пов’язував низькоорбітальну систему з керуванням важкими бойовими дронами, водночас визнавши, що 16 супутників «абсолютно недостатньо».
Найслабша частина російської заяви — слова про випередження графіка. Відкриті дані показують протилежне: перший масовий запуск очікувався ще наприкінці 2025 року, але відбувся у березні 2026-го; другий серійний пакет стартував лише в липні.
Якщо орієнтуватися на публічну ціль у 156 апаратів до кінця 2026 року, від нинішнього рівня знадобиться ще приблизно вісім запусків по 16 супутників. Це означає один запуск приблизно кожні 18 днів до Нового року. Для порівняння, у 2025 році двигуни ОДК забезпечили лише 13 запусків Soyuz-2 загалом.
Тож основний ризик для України не в тому, що Росія вже отримала «свій Starlink». Його ще немає. Ризик у тому, що при успішному переході від десятків до кількох сотень апаратів Москва може отримати власний стійкий шар супутникового зв’язку для війни — без залежності від західних комерційних операторів.
Наступні три-чотири запуски покажуть більше, ніж гучні заяви. Якщо інтервали між ними скоротяться, а супутники стабільно виходитимуть на робочу орбіту, Rassvet перейде з категорії перспективної технології в категорію системної військової загрози.
