Політика 3 хв читання Автор: Гліб Черненко
Розширений ЄС став би політичним проєктом майже континентального масштабу
Союз майже 600 млн людей мав би економічну вагу, близьку до США. Але його справжня сила залежала б від здатності ухвалювати спільні рішення про капітал, оборону й Україну.
Найсильніша версія розширеного Євросоюзу виглядала б не як ще одна міжнародна організація. За масштабом це був би майже континентальний політичний простір — близько 590 млн людей та економіка приблизно на $27 трлн.
Такий результат дає умовне об'єднання ЄС-27, Великої Британії, Швейцарії, Норвегії, Ісландії, Ліхтенштейну, Західних Балкан, Молдови та України. Російська Федерація в цьому сценарії залишається окремою системою.
Економічно блок був би трохи меншим за США у номінальних доларах, але більшим за Китай за тією самою методикою. Проте історичність проєкту визначалася б не місцем у рейтингу ВВП.
Європа намагалася б зробити те, що раніше майже завжди досягалося імперіями або централізованими державами: об'єднати великі території, армії, ринки й інститути без скасування національних демократій.
Для України це принципова різниця. Вступ не означає поглинання державності. Він означає перенесення частини правил і повноважень на спільний рівень в обмін на доступ до значно більшого ринку, капіталу, політичних гарантій і системи безпеки.
У 2026 році цей процес уже набув конкретнішої форми. У червні в переговорах відкрили кластер фундаментальних питань, у липні — кластер зовнішніх відносин. Йдеться про сфери, без яких політичний союз не працює: суди, держуправління, закупівлі, фінансовий контроль, зовнішню та безпекову політику.
Фінансова ціна інтеграції буде високою. Потреби української відбудови на десятиріччя оцінюють майже у $588 млрд. Це не дрібна корекція бюджету, а окремий континентальний інвестиційний проєкт.
Оборона також перетворює економічний масштаб на політичний. Країни ЄС витратили 418 млрд євро на оборону у 2025 році. Якщо до спільної системи додати Велику Британію та Норвегію, фінансова й промислова база стає ще більшою. Франція та Британія представляють дві ядерні сили Західної Європи.
Але саме тут видно слабкість Європи. Десятки національних систем закупівель, різні стандарти й право вето можуть зробити велику суму менш ефективною, ніж єдиний американський бюджет.
Те саме відбувається з капіталом. Єврокомісія вважає, що глибша інтеграція фінансових ринків могла б додати бізнесу близько 470 млрд євро фінансування. Отже, частина сили вже існує, але не працює як єдине ціле.
Для України стратегічна цінність розширеного ЄС полягала б у тому, що країна опиняється не на буферній території між більшими центрами сили, а всередині одного з них. Для Європи українське членство означало б, що східний кордон її політичної та економічної системи проходить значно далі, а питання безпеки Чорного моря, енергетики та оборонної промисловості стають внутрішніми.
Такий союз міг би стати одним із найсильніших політичних проєктів сучасності. Але сила залежала б від того, чи готові держави не лише вступати до спільних інституцій, а й дозволяти їм діяти там, де масштаб має значення. Без цього Європа буде дуже великою коаліцією. З цим — може стати справжнім центром світової сили.
