Зеленський звільнив Федорова через невиконання ключових завдань та конфлікт із військовим командуванням

Президент України Володимир Зеленський ухвалив рішення про звільнення міністра оборони Михайла Федорова, який обіймав цю посаду з 14 січня 2026 року. Як свідчать аналітичні матеріали, основною причиною стало невиконання трьох ключових завдань, поставлених главою держави, а також системний конфлікт із військовим командуванням на чолі з Олександром Сирським.

30 січня 2026 року Зеленський публічно визначив три пріоритетні напрямки для нового міністра: закриття неба та посилення протиповітряної оборони, вирішення проблеми примусової мобілізації та так званої «бусифікації», а також запуск реально діючої контрактної моделі армії. Окремо президент згадав про дрони, технологічне заміщення артилерії та зниження переплат, однак ці пункти не входили до числа трьох основних.

За даними джерел, жодне з трьох завдань не було виконане в повному обсязі. Небо залишилося не повністю закритим, хоча Міністерство оборони звітувало про зростання ефективності перехоплення дронів і крилатих ракет. Структурна реформа територіальних центрів комплектування (ТЦК) на момент звільнення перебувала лише на стадії розробки. Єдиним відчутним результатом стала автоматизація продовження приблизно 90% відстрочок через застосунок «Резерв+», що, однак, не рівнозначно реформі самих ТЦК і припиненню зловживань під час мобілізації. Нова система контрактів була запущена лише 15–16 червня 2026 року як експериментальний проєкт, розрахований до 2028 року, тому говорити про створення повноцінної контрактної армії передчасно.

Натомість Федоров зосередився на технологічних проєктах та оборонних закупівлях. У його підсумковому звіті, опублікованому 15 липня, перераховано 22 досягнення, більшість із яких стосуються дронів, роботизованих комплексів, системи Brave1 Market, закупівель техніки та озброєння, грантів виробникам, далеких ударів, ракетних програм, оборонного експорту та штучного інтелекту. Лише один пункт із 22 присвячений трансформації умов служби та контрактам. Проблема ТЦК і «бусифікації» в переліку досягнень безпосередньо не згадується.

У своєму Telegram-каналі Федоров повідомив, що, отримавши Міністерство оборони без необхідного бюджету, команда перенаправила кошти, передбачені на грошове забезпечення в кінці року, на дрони та інші технологічні напрямки. Це викликає питання щодо правової підстави такого перерозподілу, сум, які були зачеплені, та осіб, які ухвалювали рішення. За даними Міноборони, менш ніж за рік через Brave1 Market понад 400 підрозділів замовили техніки більш ніж на 33 млрд грн, було замовлено понад 500 тисяч дронів, а в каталозі налічувалося понад 800 виробів. Оплату та доставку забезпечує держава через DOT-Chain Defence. Інфраструктура з'єднує дані про бойову ефективність підрозділів, нарахування балів, вибір виробів, виробників, державну оплату та майбутні централізовані закупівлі. Саме існування такої системи не свідчить про корупцію, але її масштаб робить обов'язковим аудит алгоритмів, конфлікту інтересів, допуску виробників та розподілу державних коштів.

Окрему увагу привертає те, що у підсумковому звіті команда Федорова включила до власних досягнень результати, які є продуктом роботи Генерального штабу, військового командування, Сил безпілотних систем, СБУ, ГУР, ВМС та конкретних підрозділів. Йдеться про «логістичний локдаун» російської армії, початок ізоляції Криму, зростання показників перехоплення повітряних цілей, операцію «Ашан», яка нібито зупинила механізований наступ на півроку, повернення Україні ініціативи на полі бою, підтверджені втрати противника та рекордні результати дронових підрозділів. Виникає питання: де закінчується законна звітність міністерства про створену інфраструктуру і починається персональне привласнення результатів військових операцій?

Конфлікт із військовим командуванням став ще одним чинником, що призвів до відставки. 16 липня Федоров публічно підтвердив, що пропонував Зеленському замінити головнокомандувача Олександра Сирського. Президент не погодився. Після цього, за словами самого Федорова, більшість ініціатив Міноборони стикалася з опором, а конфлікт завершився ультиматумом з боку головнокомандувача. Водночас Федоров визнав внесок Сирського в оборону Києва, Харківську операцію та звільнення Херсона. Таким чином, це була не чутка про особисту неприязнь, а підтверджена боротьба за напрямок військової політики та кадровий контроль.

За даними джерел «Української правди», постійний конфлікт Міноборони та військового командування був основною причиною рішення не залишати Федорова в новому уряді. Президент обирав між збереженням міністра та збереженням діючої вертикалі командування армією. Вибір був зроблений на користь останньої.

Після публікації підсумкового звіту Федорова, який набрав мільйони переглядів, та окремого тексту про те, що зробити не вдалося, розпочалася медійна кампанія. Однак, як зазначають аналітики, звільнення стало логічним завершенням періоду, коли міністр не виконав поставлені завдання, зосередився на технологіях, сформував власний публічний контур, запропонував змінити військове керівництво та після кадрової поразки опинився в центрі швидкої медійної та вуличної мобілізації.